Дидактична автономія вчителя географії у контексті формування просторового мислення учнів
DOI:
https://doi.org/10.28925/2312-5829/2026.1.13Ключові слова:
дидактична автономія, компетентнісний підхід, Нова українська школа, просторова компетентність, просторове мисленняАнотація
У статті здійснено теоретико-педагогічний аналіз дидактичної автономії вчителя географії як важливої педагогічної умови формування просторового мислення учнів у контексті реалізації ідей Нової української школи. Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між стандартизацією змісту загальної середньої освіти та потребою у гнучкій педагогічній інтерпретації навчальних програм, орієнтованій на компетентнісні результати навчання. На основі узагальнення сучасних наукових підходів і нормативно-правових засад освіти запропоновано авторське визначення поняття «дидактична автономія вчителя географії», яке розглядається як інтегрована професійно-педагогічна характеристика, спрямована на самостійний добір і адаптацію змісту, методів, форм та засобів навчання з метою розвитку просторового мислення учнів. Уточнено та графічно представлено структурно-функціональну модель дидактичної автономії, що охоплює змістовий, методичний, організаційний та оціночно-рефлексивний компоненти, взаємодія яких забезпечує реалізацію діяльнісного підходу у навчанні географії. Емпіричну частину дослідження становить анкетування вчителів географії закладів загальної середньої освіти, спрямоване на виявлення реальних проявів дидактичної автономії та використовуваних методів розвитку просторового мислення. Результати опитування засвідчили, що вищий рівень дидактичної автономії педагогів корелює з активнішим використанням дослідницьких, проєктних і краєзнавчих методів навчання, тоді як застосування геоінформаційних технологій та польових досліджень стримується обмеженнями матеріально-технічного й часово-організаційного характеру. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у методичній роботі з учителями географії, системі підвищення кваліфікації педагогів, а також у подальшій розробці моделей реалізації дидактичної автономії як чинника підвищення якості географічної освіти та розвитку просторового мислення учнів.
Завантаження
Посилання
Vietrova, I. (2017). Problema rozvytku avtonomnosti uchnia yak neobkhidna skladova pidhotovky maibutnoho vchytelia anhliiskoi movy [The problem of developing learner autonomy as a necessary component of training future English teachers]. Nova Pedahohichna Dumka, 2(90), 42–45 (ukr).
Husak, Yu. (2023). Suchasni pidkhody do rozuminnia zmistu i sutnosti poniattia “osvitnia avtonomnist” [Modern approaches to understanding the content and essence of the concept of “educational autonomy”]. Osvita. Innovatyka. Praktyka, 11(6), 44–48 (ukr). https://doi.org/10.31110/2616-650X-vol11i6-007
Hurlieva, T. (2008). Avtonomnist yak oznaka i rushiina syla osobystisnoho zrostannia [Autonomy as a sign and driving force of personal growth]. Aktualni Problemy Psykholohii, 3(5), 61–75 (ukr).
Derzhavnyi standart bazovoi serednoi osvity [State Standard of Basic Secondary Education]. (2020). https://mon.gov.ua/osvita-2/zagalna-serednya-osvita/nova-ukrainska-shkola-2/derzhavniy-standart-bazovoi-serednoi-osviti (ukr).
Zaverukha, O. V. (2014). Psykholohichni osoblyvosti rozvytku avtonomnosti u pidlitkovomu vitsi [Psychological features of autonomy development in adolescence]. Problemy Suchasnoi Psykholohii, 2(6), 55–62 (ukr).
Zakon Ukrainy “Pro osvitu” vid 05.09.2017 № 2145-VIII, st. 23 [Law of Ukraine “On Education” of September 5, 2017 No. 2145-VIII, Article 23]. (2017). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/conv#n370 (ukr).
Yemchuk, T. V., & Zaiachuk, M. D. (2022). Osoblyvosti formuvannia liderskykh yakostei u studentiv heohrafichnykh fakultetiv [Features of the formation of leadership qualities in students of geography faculties]. Naukovi Zapysky. Seriia: Pedahohichni Nauky, 207, 394–401 (ukr). https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-207-394-401
Yemchuk, T. V., & Rudenko, V. P. (2024). Tiutorska diialnist yak zaporuka uspikhu maibutnikh vchyteliv heohrafii [Tutoring activity as a guarantee of success for future geography teachers]. Naukovi Zapysky. Seriia: Pedahohichni Nauky, 213, 132–140 (ukr). https://doi.org/10.36550/2415-7988-2024-1-213-132-140
Kurysh, N. K. (2024). Akademichna svoboda vchytelia Novoi ukrainskoi shkoly yak odyn iz resursiv profesiinoho stanovlennia [Academic freedom of a New Ukrainian School teacher as one of the resources of professional development]. Osvita ta Pedahohichna Nauka, 3(187), 38–46 (ukr). https://doi.org/10.12958/2227-2747-2024-3(187)-38-46
Kontseptsiia Novoi ukrainskoi shkoly [Concept of the New Ukrainian School]. (2016). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/988-2016-р#Text (ukr).
Bednarz, S. W., & Kemp, K. (2011). Understanding and nurturing spatial literacy. Procedia - Social and Behavioral Sciences, 21, 18–23.
Brooks, C. (2016). Geography education in the 21st century. Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315758459
Golledge, R. G. (2002). The nature of geographic knowledge. Annals of the Association of American Geographers, 92(1), 1–14. https://doi.org/10.1111/1467-8306.00276
Jo, I., & Bednarz, S. W. (2009). Evaluating geography textbook questions from a spatial perspective: Using concepts of space, tools of representation, and cognitive processes to evaluate spatiality. Journal of Geography, 108(1), 4–13. https://doi.org/10.1080/00221340902758401
Lambert, D. (2011). Reviewing the case for geography, and the “knowledge turn” in the English national curriculum. The Curriculum Journal, 22(2), 243–264. https://doi.org/10.1080/09585176.2011.574991
National Research Council. (2006). Learning to think spatially. The National Academies Press. https://doi.org/10.17226/11019
UNESCO. (2017). Education for sustainable development goals: Learning objectives. UNESCO. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000247444
##submission.downloads##
Опубліковано
Версії
- 2026-07-01 (2)
- 2026-06-30 (1)
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Освітологічний дискурс
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори зберігають за собою всі авторські права та одночасно надають журналу право першої публікації на умовах лізенції Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 3.0 Unported License, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал із зазначенням авторства та первинної публікації в даному журналі.
