Робоче місце викладача за умов дистанційного навчання: нормативно-правовий аспект

Анотація

У статті досліджується сучасний стан робочого місця викладача закладу вищої освіти в умовах дистанційного навчання та віддаленої роботи, що спричинено перш за все пандемією COVID-19 і введенням воєнного стану в Україні, оголошеного після повномасштабного вторгнення рф. Зокрема, аналізується нормативно-правове забезпечення діяльності викладачів у дистанційному освітньому середовищі. Виокремлено ключові аспекти, які визначають особливості організації робочого місця викладача закладу вищої освіти в умовах дистанційного навчання, такі як: технічне забезпечення; організація освітнього процесу; психологічні аспекти; нормативно-правові гарантії тощо. Зазначено, що впровадження дистанційного навчання «знецінило» попередню роботу з насичення закладів освіти, зокрема вищої, комп’ютерною технікою та підключення комунікацій, перш за все орієнтованих на використання в режимі фізичної присутності в приміщеннях ЗВО. Також акцентовано увагу на проблемі забезпечення фізичної безпеки викладачів ЗВО і здобувачів вищої освіти та їх термінового дистанційного навчання ключових основ освітнього процесу, орієнтованого на те, що Міжнародна організація стандартизації (ISO) називає спільною діяльністю (Collaborative activities), яку забезпечують спільні робочі місця (Collaborative workplace). Послідовно викладено положення міжнародних стандартів та норми національного законодавства, що регулюють вимоги й гарантії організації робочого місця викладача ЗВО за ієрархічною структурою. Підкреслено, що регулювання професійної діяльності викладача ЗВО при виконанні дистанційної роботи на рівні норм законів більш-менш вирішено, однак запровадження підзаконних документів та локальних актів ЗВО, які регламентують дистанційне навчання, є неприпустимо повільним і шкодить якості вищої освіти. Відзначено, що українське законодавство та практика його застосування при дистанційному навчанні залишили здобувачів вищої освіти і викладачів ЗВО наодинці з проблемою необхідності забезпечення безпечних та ефективних умов у нових реаліях. Бракує рекомендацій щодо організації та оснащення робочого місця здобувача вищої освіти та демпфірується творчими практиками викладачів ЗВО. Зроблено висновок про те, що головною причиною інтенсивного розвитку системи дистанційного навчання в Україні є його інтеграційна спроможність, а п’ятирічний український досвід проведення дистанційного навчання в особливих умовах вимагає більш швидкого державного регулювання цієї форми освіти й здійснення відповідних академічних досліджень тощо.